"Музика та творчість оселилась в моєму житті ще зі школи. Танці, хор, грав в духовому оркестрі. А коли мені було 13-14 років двоюрідний брат подарував касет, в популярному тоді «кустарному» форматі, з однієї сторони були рок-альтернативщики “System of a Down”, а з іншої – відомий та популярний тоді репер «Серьога». Сказати, що мене тоді прокачало - нічого не сказати, адже я по сьогодні з теплом згадую пісні, які слухав. З того періоду я й підсів на реп та рок.
Коли мені виповнилось п’ятнадцять років я почав писати вірші, незнаю навіть чому, просто захотілось так, без ніяких на то причин.
Дійшло до того що я почав читати під телефон різних виконавців СНГ, включав їх пісню і теж підчитував реп. Згодом я почав писати своє. Був перший слухач – сусід Олег, і перше місце виступів та репетицій – наша з Олегом лавочка біля гаражу.)З FrenZy (мій товариш, з ним я працюю і по цей час) були перші спроби запису треків в “Adob Audition”. Писались ми в нього за шафою, чому за шафою, а тому що була крива стіна, і там утворилось місце.) В той час в нас був гурт “2Sides”, ми носили Ecko, Fubu, широкі штани, одним словом репери.) Пішов творчий процес, трек за треком, потім група взяла нове ім‘я «Стан Душі».
В 16 років почалось навчання, я проживав в гуртожитку, в будні - пари та наука, а на вихідні реп та студія. Одного разу попали на львівське онлайн радіо, радості тоді не було меж. Я скликав в свою кімнату пів-гуртожитка, для мене це було досягнення, так як мріяв попасти на радіо-ефір.)
Після закінчення коледжу в 2013 році, я трішки попрацював та й пішов до армії. Моя творчість ішла зі мною пліч о пліч. Чи я в «гражданці» чи у військовій формі – для мене різниці не було. Побратими вірили в мою музику, я отримував реальне задоволення від служби, та тут розгорнулася війна… В творчому процесі прийшло переродження моєї музики, війна змінила погляд на життя, і змінило самого мене.
Моя група виїхала першою з частини, в АТО ми прибуло першого червня 2014 року, а саме в сектор А…
Був такий випадок - 1 вересня вранці, нас почали обстрілювати з російського кордону, мене розбудив друг, і ми швидким темпом побігли до бліндажа, сховатись. Сіли, закурили і чекаємо, і тут я згадав що в палатці лишився мій планшет, на якому всі мої пісні! Я довго не думаючи вилетів з бліндажа, забіг в палатку взяв планшет і назад в укриття … В той момент я не думав ні про каску, ні про бронік, якби планшет згорів я б того не пережив…Часто вечорами ми збирались в кунзі 131 Зіла, де проводили польові концерти. Тішило мене, що мене слухають, що людям цікаво.
Коли приїздив додому у відпустку, то працював з Олегом на студії, мій проект в той час називався «Розкутий» https://youtu.be/Tl1FQWp88Fs - це легка була музика ліричних мотивів.
Одного разу виїжджаючи в машині з сектору до Харкова, я писав новий текст, давно вже хотів робити іншу музику, але не мав назви для нового проекту. І проїжджаючи селище Чкаловське, я собі вигадав псевдонім «Chekalov”. В цьому проекті, як і всіх, не було чіткого напрямку я просто писав те що назбиралось в моїй душі.
З 2017-го почалося нове життя, я звільнився зі служби, пробую себе в інших галузях. Працював та писав новий матеріал.
В 2019 році моя пісня «Свобода та воля» https://youtu.be/hUQgVX2ir7Q - дала мені поштовх. Люди, які чули цю пісню були здивовані, бо такого раніше не чули. Ця пісня - біль і гірка правда, яку не описують, а намагаються щоб люди про такі абсурди війни не знали. Одного дня гортаючи стрічку новин Фейсбуку натрапив на проект «Пісні народжені в АТО» Пісні, народжені в АТО розуміючи, що мій формат звуку підходить, я відправив свою пісню «Свобода та воля». Композицію прийняли, і я потрапив в сім‘ю лауреатів «Пісні народжені в АТО».
У 2020 році «Кос Кастянич», «Свояк», «ЧервоноЧорний» та я створили гурт «Реп Армія».